Журнал Влада Кабасіна

Не любив багатих все життя до трясці,
С дитинства здавались мені у масці,
І звідки звалилось на них багатство,
В результаті якого такого гадства?

Жив один з них у нас в під’їзді,
На козирній тачці, падлюка, їздив,
Не можна сказати, що його любили,
І дяка Богу, в вівторок прибили.

Якщо чесно – не жаль мені гада,
Тому що, блядь, красти не нада,
А як воруєш – то будь скромнішим
І не вважай себе розумнішим.

Але не буду брехати всім і кожному,
Що сам не хтів я стати заможним,
І хоча з грошима повна лажа,
Я буду багатим і дуже даже.

А нащо, спитаєш, мені оті бабки?
Щоб кролячу ту не носити шапку,
Щоб бабі шубу купити з норки,
І щоби хата була в Нью-Йорку.

Щоб по нових барах мотатись на ніч,
Щоб сусіди вклонялися, як побачать,
Щоб в такому-же їздити автомобілі,
Щоб в такий-же вівторок мене прибили.

© невідомого. Переклад – мій.

“Я завжди знала, що саме так и скінчиться” – найкраще підходить до цієї шаленої російської вдачі. Дуже гарно сказала Лоліта, що народилася у славнозвісному Мукачеві, а потім мешкала у Києві. Краще і не скажеш.

Ісландія…
Хороша, мабуть, країна. Свіже повітря. Мало людей. Я крім Бьорк Гудмундсдоттір (Björk Guðmundsdóttir) нікого звідти і не знаю. А її ім’я заставляю сказати, коли є підозра, що людина після вживання алкоголю не зможе вимовити власну адресу таксистові.
Ну так от. Виявляється, що там є фірма “Вік Прьонсдоттір” (”Vik Prjónsdóttir”), що виробляє гарні шапки. Теплі. І навіть знаю, кому така шапка буде до вподоби. На день народження.
Та він і сам про це знає. Як виявилось.

Она неистребима.

Такой вот экземплярчик сегодня с Егоркой встретили:

Ксюша Собчак та Оксана Робскі написали книжку. Звісно, основне гасло – “ви нам заздрите”. Є чому заздрити… Не в кожної дівчини батько – відомий демократ, і не в кожної – що не “папа”, то міліардер. Не думаю, що вони геть дурні. Ні. Просто то особи зі здоровим цинізмом. А як казав Остап Бендер – “побільше цинізму, людям то до вподоби”.
Гадаю, для розваги треба прочести.

Обкладинка, до речі – повністю бездарна.

Про 7 чудес світу усі чули? Та усі, не прикидайтеся.
А тепер є ще і 7 чудес України, реалізоване, як відкрите інтернет-голосування за звання самого-самого нашої Батьківщини. Наразі вже заключний етап, де можна вибрати 7 тих чудес з 21-ї позиції. Треба допомогти, що скажете?

Несколько терминов из современного английского, которые обозначают еще не описанные, но уже существующие в России явления

мак-наци /mac nazi/ – человек, помешанный на продуктах apple macintosh
(ще…)

Дзвінок, Путін знімає слухавку.
— Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова. Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
— Харашо Міша, это действительно важная новость. А большая у вас армия?
— Ну, зара… Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
— Должен сказать тебе, Миша, что у меня в армии 100 тисяч людей, которые только ждут моего приказа.
— Холєра, я зара вам віддзвоню.

За якийсь час…
— Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано. До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
— Должен сказать тебе, Миша, что со времени нашего последнего разговора я увеличил армию до 200 тисяч человек.
— Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.

За якийсь час…
— Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
— Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
— Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.

Цікаву тему туалетів у старих містах використовують у Санкт-Петербурзі (Росія). Отакі от “ЛАЗ”и спецпризначення. По-моєму це не геніально, але дуже добре. Єдина річ – якщо вчора туалет стояв, то нема ніякого шансу, що він стоїть там і зараз. А якщо на нього невимовно розраховуєш?

Коротенька телефонна розмова журналістки “Рен-ТВ” і Романа Абрамовича з приводу його розлучення. Буде наука.