Журнал Влада Кабасіна » Думки

Томас

Влад Кабасін — Sat, 25 Jul 2009 14:15:01 +0000

И в память про этого замечательного друга – десктоп, который украшал мой компьютер достаточно долго.

Добрий друг.

Влад Кабасін — Sat, 19 Jul 2008 07:00:43 +0000

Рік тому пішов з життя добрий друг Павло Корх. Минув рік та один день, як я написав замітку під впливом його чудового акваріуму. Тоді я порівняв добре продуману організацію фірми з великою, як для помешкання, та самодостатньою екосистемою.
Сьогодні мені знову сумно, бо календар нагадав мені про нього. І так буде завжди.
Світла пам’ять тобі, Пашо.

Gilette…

Макс Кравцов — Tue, 13 Nov 2007 21:01:42 +0000

… точно повторює контур обличчя, навіть коли її взяв хто-небудь інший.

Так от. Сьогодні у метро побачив рекламу станка для гоління Gilette Fusion з 5-ма лезами (навіть з 6-ма. Ще окреме зі зворотнього боку). Задумавсь я надовго.

Freedom

Макс Кравцов — Sun, 14 Oct 2007 18:12:28 +0000

Сьогодні знайшовся оцей десктоп. Знаю, що Влад його давненько шукав, і от воно знайшлося в мене. Правда життя у всій своїй красі. :-)

Питання етики.

Влад Кабасін — Mon, 13 Aug 2007 01:05:22 +0000

Є таке правило – не подобається, так іди геть. Добре. Піду звідти, або звідти. Що залишиться? Нічого. Геть нічого. Туди, звідки я пішов прийде інший. І що побачить? Купу компосту. Якщо вдасться, нариє черв’яків для риболовлі. А якщо ні, то мимоволі сам стане частиною тієї купи.
Як кажуть, ніколи не сперечайся з дурнем, бо люди не побачать між вами різниці. Але я чомусь невгамовно сперечаюся. І невіть нещодавне відкриття того, що у мережі є блоґ українського священника прот. Євгена Заплетнюка, не дає спокою і радощів. Бо щось неетичне є у тій суперечці. Опонент якийсь не зрозумілий. Хотів зробити блоґ про етику, але-ж то неможливо. Нема таких повноважень – вести розмову про питання етики, коли сам не впевнений, що все буде по-доброму, без насилля та навмисних, чи ненавмисних закидів.
Я впевнений, що опонентові не вистачає життєвого досвіду, і не взмозі це йому пояснити. На вулиці-б, можливо кинув напризволяще, але на гарному блозі – не можу, хай йому грець.

Без цензу. Економічна версія.

Влад Кабасін — Thu, 19 Jul 2007 01:34:08 +0000

Другий день відпочиваю у проміжках між працею на сайті “Самого неполіткоректного сайту рунету“. Ну і позарився на колючу назву однієї статті.
Дуже рекомендую прочитати, бо мені, наприклад, подобаються версії історії, які відмінні від загальновідомих.
Не для того, щоб нерви за тонкі струни посмикати, а щоб розум не стояв на одному місці. Бо всі чудово знають, що інформація, хоча і вічна, але дуже залежить від тих особистостей, що її несе у маси. І коли це альтернативна версія інформації про сусіда, що розробив правдоподобну історію для дружини, якій не дуже потрібно знати у шахи він грає, чи горілку п’є – то одне діло. Хоча і повчальне. А коли то техногенну катастрофу ставлять законно до гори дригом, чи наслідки дій великих персон також законно ставлять однобокою правдою перед суспільством – то теж саме. Але вже для всіх.

У кожної дії є дві сторони – добра і пагана, правда – вона не посередині. Вона у тому, хто цю інформацію обробляє власними мізками.

“Система акваріуму”

Влад Кабасін — Wed, 18 Jul 2007 00:25:01 +0000

Ото дописав огляд, та і само по собі напросився висновок, що може підійти і до реклами і до маркетингу і до PR. Я у приятеля побачив нове придбання, тому назва виникла сама по собі. Система акваріуму.
Виликі акваріуми легші у використанні. Там дуже багато праці на самому початку, але потім він живе своїм власним життям – потрібно тільки харчувати великих мешканців малої екосистеми, і підтримувати важливу для життєдіяльності температуру. Якщо ви вважаєте, що людина чимось відрізняється від риби у цьому плані – ви помиляєтесь, зрозуміти це дуже просто.
Щастя – воно дуже просте. Потрібно, аби ніхто не заважав. Риба не розмножується, якщо їй замало місця, чи температура інакша, чи їжі не вистачає. Якщо не вистачає кисню – вона прибере з поверхні. Людина нещаслива, коли їй замало місця, нема темпераменту достойного у суспільстві або вона без грошей. Коли не вистачає самоповаги – вона щось підхопить з поверхні.
А власник акваріуму? Цікава річ – купа відповідальності і сумнівна насолода. Що з того, що придурок-рак застряг під оздобленням? Геть нічого, бо як помре – є кому з’їсти. Вилізе сам, що найшвидше, і тоді не буде потреби купувати нового.
Отак і компанії – неналагоджені екосистеми, де дуже приємно для власного снобізму купити мале, насаджати риб якнайбільше, і постійно жалкувати, що не купив рака. Тому кожного місяця пересаджувати, викидати загиблих та чистити скло. І купувати нових.
Розмір акваріуму геть нічого тут не означає, як і розмір підприємства. Означає ефективність його існування, і власні потреби. Або чистити скло, або споглядати за іншим світом і годувати його. Потрібно тільки створити атмосферу. Все інше створять чи самі мешканці, чи присутні оглядачі.

Чому українці “відсталі”.

Влад Кабасін — Sun, 15 Jul 2007 08:41:36 +0000

Оце написав, та й подумав – а саме як я зможу українцям це пояснити?
Я люблю свою країну. Незважаючи на дуже примітивні обставини, що викликають у громади дитячі такі почуття, нібито в них іграшку забрали. Але де іграшка? І у гонитві за цяцьками дійсно відокремлюється образ мислючої людини.
Відомо, що в Україні, як і у москалів зосталися пережитки імперського мислення. Відносини – “пан” та “кріпак”. Коли ціна за будь що видрізняється від того продавець ти, чи покупець. Чи зостається у собівартості заради якості, чи навпаки – її розповсюджують нібито для того, щоб у одних викликати заздрість, а у інших – тугу.

Такий собі “Ой, лишенько! Скільки грошей я за цей Maibach віддав, хтоб знав… Яке сало? Не тягни руки – сало тепер у двічі дорожче! Ой, лихо, люди добрі, що-ж це у світі коїться?.. Машину вже не можна купити!”
Оце я про розподілення на внутрішній та іноземний трафік у Інтернеті. Відомо, що багацько провайдерів, нібито нічого не відбувається, мають хамство виставляти різні гроші за користування серверами “у” або “за” кордонами держави. І я наголошую – це їхні внутрішні питання. І це наша відсталість, бо ніяким чином не повинні турбувати ані сервера, ані канали зв’язку, ані гонорари спеців, що працюють у цій індустрії. Це як продавати пиво без вартості пляшки. Як купувати окремо взуття, а окремо – шнурки до нього.
Інформація або є у повному обсязі, або її нема взагалі.
І я не поважаю нікого, хто не відкинув вже ці цяцьки хрено-маркетологів – “О! То закордонний трафік. Ні. Я туди не піду!”
Від таких людей я стараюся відмовитись. Тільки як є така змога. То люди, для яких будь-яке надбання – то цяцьки. Буси за золото, подачка за працю,
Мені здається, що якби австрійці, французи або американці перевіряли по IP куди їм запропоновано піти за досвідом чи знанням то вони залишилися-би десь… Десь у стародавньому світі поза зоною уваги.
Подумайте, люди, в нас нема жодної соціальної мережі, в нас нема жодного сервісу для того, щоб обмінюватись знаннями. Ми скуті і нам від того не жарко і не холодно.
Тому ми нічого и не варті.
Чого варта людина, що ніколи не мала змоги читати сонетів Шекспіра і взагалі чути його ім’я? Але задешево бачить і насолоджується творчістю Поплавського, наприклад. Нічого така людина не варта.

Освіта.

Влад Кабасін — Wed, 11 Jul 2007 23:55:31 +0000

Знайшов цікаве опитування про освіту. От дійсно – чи потрібна взагалі обов’язкова середня освіта? Якщо після неї все одно батьки за вступ платять від шести до двядцяти тисяч долярів “вчорну” за вступ до до ВУЗу, то нащо вона потрібна?
Якщо всі її мають формально, то чи означає це поголовну грамотність? Чи потрібно людині самій вирішувати, коли і скільки їй мати знань, як воно і є, де факто? Чи не замилює то очі суспільству, де кожен мріє стати всім, ким завгодно, але не професіоналом у своїй справі? Чи не є обмеженням, коли дитина має жагу знань, скажімо, до хімії, а іде після середньої освіти на “модний” юридичний? Чи суттєво це для періоду старшого покоління, коли зароблений “модний” диплом намертво прив’язує до куцої суспільної думки? Чи добре відносяться до своєї справи “зобов’язані” вчити всіх загалом вчителі?
Я не знаю відповідей на ці питання… Я не можу однозначно на них відповісти. Хоча сам є продуктом саме обов’язкового середньо-оствітнього базису. Тому для мене знахідка цього опитування і його результати на які є на цей момент – приголомшливі.

Притчі.

Влад Кабасін — Fri, 22 Jun 2007 01:49:10 +0000

Щось сьогодні ніч під знаком Woofer-а… :-) Так вийшло. Відпочивав від роботи – почав читати, перейшов на сайт, зрозумів, що дядько з Києва, взяв гарного лінка, почитав його друзів. І оце у коментарях до однієї притчі побачив іншу. До цього-ж добавив його блоґа до правої колонки свого… Бо після такого…

Мастера спросили, испытывал ли он когда-нибудь разочарование оттого, что его усилия приносят меньше плодов, чем ему хотелось бы. В ответ Мастер рассказал историю об улитке, которая начала взбираться по вишневому дереву холодным, ветреным днём запоздалой весны.
Воробьи на соседнем дереве от души потешались, глядя на неё. Затем одни из них подлетел к ней и спросил:
— Эй, ты, разве не видишь — на этом дереве нет вишен?
Не прерывая своего пути, малютка ответила:
— Будут, когда я туда доберусь.

Так що, прошу любити та жалувати. Тепер, ще і познайомитись не пагано-б було. Бо гарна людина.