Реґґі Фєдя. домА.
(Ніхто не оцінив) Новий автор. Як він каже – на літературність не претендує. Але у нього є хист та час. Мені сподобалось. Його я коли і буду передруковувати, то тількі на мові оригіналу з усіма граматичними та лексичними зворотами. Тобто так, як воно є. І коментувати буду також. Якщо знадобиться.
—
- во, блін, свєтуль! – дивився фєдя через броньоване вікно автомобіля.
- шо? – також визирнула з вікна свєтуля.
- та вот.. на дома дивлюся…
- а-а-а, – одразу зрозуміла свєтуля про шо думає шеф, – канєшно.. дома тут! – замріяно закотила догори очі свєтуля.
- а чо у нас в данєцкє такіх дамоу нєту? – наївно якось поцікавився фєдя. – чо тута красота, а у нас…
- так бо то в данєцку москалі строїли. а тут – люди будували..
- а-а-а, – прикинувся фєдя шо зрозумів про шо мова.
- так а чо в данєцку люди не будували?
- так.. ніхто людей туда не пускав… потом… зато москалі і тут почали свої коробки штампувати. он, подивіться, – вказала свєтуля шефу на забудований совдепівськими будівлями масив.
- всьо равно не понімаю! – починав виходити з себе фєдя. – тут будували люди. по-людські. а в данєцку будували москалі НЕ па-людські.
- так, все правильно…
- і потім замість того шоби люди будували по-людські і в данєцку..
- саме так:) – сумно посміхнулася свєтуля..
- москалі начали будувати тут! – закінчив свою думку фєдя.
- і шо ж тут непонятного?
- та непонятно… а куда люди ділися? і де тепер вони будують?
- не знаю, шеф, куди люди ділися… але такого уже ніхто не будує.. на жаль..
- може, вони вимерли?
- може, – погодилася свєтуля…
- так, – посерйознішав фєдя, – скоро під’їжджаємо.. нада настроїтись..
- настроїтись на шо?
- на самоє худшеє, свєтуль.. на шо ж іще…
- ну то давайте ще раз повторимо шо і за чим робити, – запропонувала свєтуля.
- давай, – погодився фєдя. краще шось повторяти ніж просто сидіти і варитися в своїх думках.
- значить так, – почала свєтуля тоном шкільної вчительки. – під’їдемо. так?
- так, – погодився фєдя.
- і шо далі?
- далі.. е-е-е.. виходимо з машини.. так?
- правильно, виходимо. а потім?
- потім машемо ручкою по сторонах… вроді..
- правильно:) і шо робимо весь час?
- е-е-е.. не помню..
- постарайтеся, ви всьо це добре знаєте. ви ж вчили, правда?
- так.. учив.. але шось.. волнуюся…
- посміхатися! – підказала свєтуля. – пам’ятаєте як ми тренувалися?
- точно! улибаться:)
- так. ідемо далі. а куда ми далі ідемо?
- далі треба підійти до офіційних осіб, привітатися…
- і постійно посміхатися! – нагадала вдруге свєтуля.
- так, так.. посміхатися..
- потім… – почала свєтуля з натяком шо фєдя має продовжити.
- потім, – підтримав фєдя свєтулю, – нада буде до пікєтчіків підійти…
- так, все вірно:)
- слухай, свєтуль.. я от шо не понімаю..
- чого саме не розумієте?
- а єслі пікєтчіків не буде – то тоді шо робити?
- будуть, – запевнила фєдю свєтуля. – стопудово, і не сумнівайтесь.
- ну ладно, я просто так спитав… – виправдовувався фєдя, хоча було видко шо він не до кінця згоден із свєтульою. – а потом?
- нема уже “потом”. виходьте.
отак фєдя і опинився перед публікою в свіжий морозний лютневий день. все було як віщувала свєтуля: і пікєтчікі, і офіційні особи…
фєдя всьо робив правильно: і посміхався, і привітався з усіма, і з натовпом також привітався.
свєтуля напередодні запевнила шо там буде багато образливих написів на транспорантах, тому його не дуже зачепило “фєдя! Запрошуємо на полювання”.
він і далі собі посміхався під супровід гнівних “ганьба!” і не звертав на то уваги.
дещо збило його з пантелику “фєдя, Путін послав у Львів?”, – але то всьо було не так важливо.
“які ж все-таки гарні тут дома” – захоплено-трагічно думав фєдя…
Тюльпан. | Реґґі Фєдя. Корона. | Анти-тюбик. | | Tomorrow придет tonight. | iMac. | Неизвестный Киев. |
Українська
Русский